Поради педагогам https://drive.google.com/open?id=0B7OCCl2YchtNQVJPSUY4dkhtNGs

Батьки боулінг https://drive.google.com/open?id=0B7OCCl2YchtNRGRWQ1FxaDdRWGM

Адаптація першокласників: /Adaptatsiya_pershoklasnikiv.doc

Адаптація п'ятикласників: /Adapt_5_kl.docx

Поради психолога: /Poradi_2.docx

 

 

 

Якщо ви дивитесь, якими кольоровими олі­вцями переважно користуються діти, ви дещо дізнаєтеся про їх характер. Адже саме характер викликає емоційне ставлення до кольорів. Тому й існує кольорова діагностика.

 

«Жовті»  діти — найбільше прагнуть твор­чості. «Жовта» дитина — фантазер, жартівник, вільна у спілкуванні, розкута. Вона любить гра­тися сама, більше полюбляє абстрактні іграшки-кубики, камінці, залізячки, ганчірки, які оживляє силою уяви. Стане дорослою — захоп­люватиметься різноманітними видами діяльності. Житиме майбутнім, а тепер вона дещо непрактична, непристосована.

 

«Фіолетові» діти — особливо чутливі, враз­ливі, збудливі. Вони більше за інших потребують підтримки, підбадьорювання...

 

«Червоні» діти — відкриті, активні, енергійні. Дуже важко батькам із «червоними» дітьми: жваві, непосидючі, ламають іграшки, неслух­няні. Коли вони підростають, їхня висока пра­цездатність визначається прагненням досягти успіху, отримати результат, заслужити похвалу... Серед яскравих політиків та керівників найбіль­ше «червоно-жовтих» (при цьому «червоний» колір їм особливо подобається), серед учених переважають «жовто-червоні».

 

«Синьо-зелені» діти — серйозні, принципові, вольові, уважні, бояться критики на свою адре­су. Невипадково «синьо-зеленими» дуже часто бувають чиновники, адміністратори... Ці кольо­ри асоціюються з водою, кригою, гордістю, егої­змом...

Дуже важливо «синьо-зелену» дитину вберег­ти від зайвої регламентації, надмірної опіки, надати їй більше свободи, підтримувати й зао­хочувати.

 

«Сині» діти — спокійні, врівноваженні, по­любляють усе робити неквапливо, обмірковуючи. Такі діти прагнуть душевної дружби, аж до самозречення. На противагу «червоним», їм приємно не отримувати, а віддавати.

 

«Коричневі» діти — слабке здоров'я, сімейні конфлікти, про належність до асоціальної гру­пи людей (з порушенням життєвого ритму), участь разом із дорослими в драматичних соці­альних подіях — евакуація, еміграція...

 

Чорний колір — загроза, замкнутий внутрішній світ дитини. Свідчить про стрес,  який негативно вплинув на її життя (наприк­лад, смерть когось із батьків).

Сірий колір — перша ознака стомленості. Характеризує дітей несміливих, замкнутих, тихих.

Рожевий колір здебільшого притаманний дівчаткам. Його психологічний зміст: ніжність, слабкість, самотність, сентиментальність, щось приємне, миле, маленьке. Якщо такі якості вла­стиві хлопчикові, він як особистість виявляєть­ся яскравіше.

Фіалковий колір (фіолетовий, розведений червоним) — ніжність, почуття самотності, час­то пов'язані з цим музичні здібності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

v   Вранці будіть дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.

v   Не підганяйте дитину, бо розраховувати час – це ваш обов’язок.

v   Не відправляйте дитину до школи без сніданку: у школі вона багато працює та витрачає сили.

v   Збираючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, без зауважень: «Дивись, поводься гарно!», «Щоб не було поганих оцінок!».

v   Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитися. Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитися, вислухайте її.

v   Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на пояснення її стану, нехай заспокоїться, тоді вона все сама розповість.

v   Зауваження вчителя вислухайте не в присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте влаштовувати сварку. Говоріть з дитиною спокійно.

v   Після школи дитина не повинна одразу сідати за виконання завдань, а 2-3 години має відпочити.

v   У сім’ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі питання щодо виховання дитини вирішуйте без неї.